Про мене

Камінська Вікторія Анатоліївна

Місце роботи:
Запорізька загальноосвітня школа №75 І-ІІІ ступенів Запорізької міської ради Запорізької області
вчитель української мови та літератури



Молодий спеціаліст приходить до школи і занурюється у відчуття захвату від уміння досвідчених вчителів. Хороший педагог одразу міркує над шляхами вдосконалення. Колись про вершину майстерності мріяла і вчорашня випускниця Запорізького педагогічного училища №1 Камінська Вікторія. З’являються нові можливості, здобуття вищої освіти принесло чудові знайомства, відкрило незбагненний світ людського буття. Розвивайся – вдосконалення не має меж!
            Праця на освітянській ниві ніколи не буває легкою. Доводиться спілкуватися з колегами, сотнями дітей, батьків. І у кожного свій світ, кожен – неповторний, кожен має характер, і до того ж непростий. Як навчитися працювати таким чином, щоб учорашні випускники радо приходили до школи на зустріч із тобою, приводили своїх дітей і віддавали у твої руки, довіряючи найцінніше, і врешті, просто віталися?
            Сьогодні, маючи 23 роки педагогічного стажу, вищу кваліфікаційну категорію та звання «Вчитель-методист», розумію, що головне для вчителя – завжди залишатися просто людиною. Можливо, колись емоційною (як приховувати сльози, коли відчуваєш жалі, скорботу тощо?), колись непримиренною (як можна миритися зі злочинами проти людини?), може, колись зашореною, бо за безліччю рутинних справ можна щось не помітити, але звичайною земною людиною, творінням Божим. Можна привести багато висловів про людину, якою вона має бути, але життєвим кредом стали слова Ліни Василівни Костенко: Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш – то уже навіки.

            Як людина, яка зросла на терплячій і багатій українській землі, вважаю своїм обов’язком стати на її захист у хвилину випробувань, тому намагаюся і учнів виховувати відповідальними за своє майбуття, вершителями долі України. А ще урізноманітнювати своє життя, робити його яскравішим через хобі. На дозвіллі люблю вишивати бісером, конструювати цікаві моделі штор, вирощувати квіти та іншу рослинність, і врешті – читати, писати літературні твори. Але найбільше задоволення – просто жити і радіти кожному дню, з усіма його випробуваннями та радощами.